Маргарита народилася 1247року в Лавіано в Італії (район Тосканія) в родині селян. Коли мала 7 років, померла її мати. Пізніше батько оженився вдруге і дівчинці довелося багато витерпіти від мачухи.

   Маргарита вирізнялася красою, було багато молодих хлопців, котрі хотіли з нею оженитися. В 17 років дівчина зв’язалася з молодим шляхтичем Арсенієм з Монтепулькано, котрий обіцяв з нею оженитися.

   Маргарита, поцілена любовною стрілою, з головою кинулася в вир кохання. Історія її кохання тривала повні 9 років, від цього зв’язку народився син. Та настав трагічний день – Арсеній був вбитий. Маргарита випадково знайшла тіло свого коханого, коли його відгріб пес. Це стало поворотним моментом в житті Маргарити, – вона вирішила змінити своє життя.

   Спочатку разом з сином Маргарита повернулася до батьківського дому, та батько і мачуха не прийняли їх. Отож пішла до міста Кортони, щоб там покутувати. В Кортоні дві достойні міщанки виділили для Маргарити кімнату, де могла розпочати життя покутниці. Духовного керівництва для неї приділяв францисканець отець Giunto Bevignati. Свою покуту вона розуміла як допомогу потребуючим. В бідних, хворих, скривджених бачила Христа. Це власне Маргарита першою в Італії відкрила в Кортоні малий шпиталь (будинок опіки) для убогих під назвою Santa Maria della Misericordia. Маргариту та її помічниць, котрі працювали тут, називали малими убогими.  

   Вона повністю віддавалася цьому служінню, працюючи багато годин щодня. Бажаючи в своєму житті іще більше реалізувати ідеали Бідняка з Асижу, вирішила вступити до III Францисканського ордену. Після трьох років випробування Маргарита одягнула габіт. Практикувала повну убогість, носила на собі волосяницю і покутний пас, суворо постила, прагнула перемогти своє тіло, яке колись віддавалося шаленій любові. Своє життя вона  наповнювала молитвою. Жила закрито – спочатку при церкві св. Франциска, пізніше – при церкві св. Василія. Змогла примирити два роди Gwelfów i Gibelinów. Відзначалася великою побожністю до Найсвятішого Таїнства ( з 1288 року мала дозвіл на щоденне Причастя, що в ті часи було привілеєм), також до Страстей Господніх, До Найсвятішого Серця Господа Ісуса та до Імені Ісуса, мала містичні поєднання з Богом, була обдарована стигматами. Маргариту називали “серафимською Марією-Маґдалиною”. Ще за життя її вважали святою.

   Відійшла до вічності в Кортоні 22 лютого 1297р, на пятидесятому році життя і 23 роки після свого навернення. Канонізована в 1728 році Папою Бенедиктом XIII. В Кортоні збудований костел на її честь, там спочиває свята Маргарита. Літургійний спомин св. Маргарити – 22 лютого. Вона є покровителькою осіб, котрі покутують.

   Боже, котрий не прагнеш смерті грішника, але щоб навернувся і жив, вчини, просимо, щоб ми, визволені з неволі гріха, могли служити Тобі з чистим серцем так, як Ти милостиво повернув зі стежки гріха на дорогу спасіння Твою слугиню Маргариту.